Грошова культура як продукт соціальних відносин
У сучасному глобалізуючому світі гроші
перетворилися в потужне джерело фор-мування стереотипів у повсякденній
свідомості про статусну ієрархізацію й соціальні ролі, що виявляють
вплив на все різноманіття форм соціальної поведінки. Гроші впливають на
формування моральних цінностей, перетворюючись у мотиватор активної
соціально-економічної діяльності.
Продовження зв`язку, тобто дій і реакцій більшості
індивідів у суспільстві забезпечують гроші. Вони можуть змінювати
бажання й почуття, перетворювати морально благе в морально неспроможне,
виродливе – у прекрасне, світ – у насильство. Або так само відновлювати
підстави для об`єднання щораз, коли відбувається роз`єднання, так якби
вони мали алхімічні властивості. Остання загадка грошей з`являється
тоді, коли ми розглядаємо їх як інструмент або засіб усіх цих операцій,
включаючи обмін. У цьому полягають магія грошей і їх влада над усім
іншим.
Обраній темі присвячена значна кількість публікацій, у
яких на основі різних наук (економіки, психології, культурології,
соціології) розглядаються особливості грошей та монетарної культури.
Проблемні аспекти грошей висвітлюються в працях українських та
закордонних дослідників. Зокрема, для визначення
теоретико-методоло-гічної бази дослідження грошової культури важливими є
теорії грошей у класичній та сучасній соціології. К. Поланьї, Ф.
Бродель та С. Московічі визначали гроші як універсальну міру усіх речей і
засіб досягнення всіх цілей. М. Маклюєн та Ю. Хабермас розкривали
сутність грошей на основі соціальної комунікації. К. Маркс називав гроші
«загальним еквівален-том товарів», визначив функції грошей. Г. Зіммель
аналізував те, як гроші стають універсальним посередником у світі
сучасної культури. М. Вебер визначив ситуації, коли гроші
використовуються не тільки як засіб обміну, але й з метою соціального
престижу. Сучасні дослідники такі, як: С. Б. Абрамова, Ю. А. Васильчук,
В. В. Гончаров, Н. Н. Зарубина, М. С. Шкребець розглядають гроші як
соціальну цінність пов`я-зану з комунікацією, з глобалізацією та
трансформацією, виявляючи їх методологічну сторону та функціональність
як сьогодні так і у постсучасному суспільстві.
Маючи свою особливу форму руху від однієї людини до
іншої, гроші виражають певний спосіб спілкування. Незалежно від своєї
форми (матеріальної чи символічної), вони є своєрідним інструментом
суспільної взаємодії людей. І в цьому виявляється їх непересічна
цінність для суспільства.
Гроші є засобом реалізації вольових, розумових зусиль
людини. Вони однаково успішно обслуговують як творчі, так і
деструктивні людські дії та вчинки. У цій ролі вони творять або руйнують
людину як особистість, впливають на формування її ін-дивідуальної
системи цінностей, ієрархію її особистих пріоритетів і цілей. Усе
залежить від співвідношення розумово-вольових зусиль і грошового
інтересу в діяльності людей .
Так як гроші виражають соціальні відносини, це
припускає наявність економічних і владних структур, а також відносин
обміну й соціальних мереж. Соціальні мережі при цьому служать каналами
поширення інформації, нагромадження взаємних зобов’язань і соціального
капіталу, формування соціальних установок до грошей. А зовнішні
соціальні умови визначають внутрішні, сутнісні риси грошей як
соціального відношення. «Гроші – соціально сконструйована категорія,
створена соціальними зв`язками між грошовими й іншими економічними
агентствами в суспільстві» .
На думку Дж. Смифина, «вивчення грошей як соціального
відношення припускає аналіз двох їх взаємозалежних значень. По-перше,
гроші є соціальним інститутом, зробленим неринковими діями, який не
підкоряється економічним законам виробництва, обміну й споживання.
По-друге, грошовий обмін включає соціальні відносини і якісно
відрізняється від чистого обміну або бартеру, розглянутих в економічній
теорії».
В загальному виді механізм впливу грошей можна описати як редукцію
якісної своєрідності соціальних і культурних відносин і зв’язків до
кількісних і знеособлених . В останні роки цій точці зору
протиставляється позиція американської дослідниці В. Зелизер, що
пропонує концепцію «множинних грошей», згідно з якою «гроші,
використовувані для раціональних інструментальних актів обміну, не
вільні від соціальних обмежень. Це лише особливий тип соціально
формованих грошей, який зазнає впливу відповідних мереж соціальних
відносин і свого власного набору цінностей і норм» .
Множинність грошових одиниць, згідно В. Зелизер,
включає три процеси: випуск різних грошових одиниць; використання
грошових сурогатів грошей і цільовий розподіл грошей. Однак поняття
множинності не повинне обмежуватися тільки цими процесами, в аналіз слід
включати й різноманіття соціальних установок до грошей. У певному
змісті «багатомірність грошей» і фізична множинність форм грошових
одиниць – паперові купюри, монети, облігації, акції, векселі й т. п., є
причиною формування різноманітних соціальних установок до грошей,
обумовлюють відмінності в стратегіях фінансової поведінки. Це пов’язане
не тільки з тим, що люди роблять різні кошти для різних типів соціальної
взаємодії, що було відзначено багатьма авторами, але й з існуванням
множинності соціальних установок до грошей, які взаємозалежні з
фінансовою поведінкою.
Гроші мають здатність зв’язувати людей один з одним.
Незнайомі, що не мають нічого загального між собою люди можуть вступати в
контакт за допомогою грошей – взаємно корисний і необхідний. Гроші
створюють, таким чином, передумови для інтеграції індивіда в
суспільство. «Гроші, – пише А. Шептун, – це річ, яка має свою особливу
форму руху від однієї людини до іншої й виражає певний спосіб
спілкування. Річ, яка, незалежно від своєї матеріальної або
символічної форми, служить інструментом суспільної взаємодії людей за
допомогою обміну. Це і є «джерелом величезної цінності грошей для
суспільства».
Являючи собою основу суспільства і його суть, гроші
перетворюють масу роз’єднаних індивідів у соціальне ціле. Вони формують
універсальні зв’язки між людьми й предметним світом, самі не
володіючи якісною визначеністю, «найвіддаленіші один від одного речі
знаходять у них загальну основу й вступають у контакт один з одним.
Гроші в силу своєї абстрактності й універсальності мають здатність
урівнювати людей. Мова грошей зрозуміла усім і скрізь, подібно музиці й
математиці, вони не мають потреби в перекладачах і посередниках.
Одночасно завдяки грошам відбувається особисте звільнення індивіда від
маси соціальних, моральних, ідеологічних зв’язків, спрощується шлях до
задоволення будь-яких бажань і потреб. На цій підставі Г. Зиммель надає
грошам значення сили, що емансипує: «вони дозволяють існувати відносинам
між людьми, особисто їх не зачіпаючи». Володіння ними
дозволяє включитися в соціальні зв’язки. Цією властивістю грошей
пояснюється, зокрема, давно відомий соціологам феномен підприємницької
активності етнічних і релігійних меншин. Адже навіть якщо на спілкування
з подібними меншинами накладені обмеження, якщо релігія або звичай
пропонує уникати їх – потреба в грошах змушує звертатися до них і
підтримувати з ними відносини.
Крім того, для тих, хто інтегрується в суспільство за
допомогою грошей, вони виявляються й найважливішим засобом
самоідентифікації. Виявляючись способом самоідентифікації, гроші визначають і властивості особистості –
того соціального типу, який спеціалізується на їхньому нагромадженні.
Але на думку Московичи: «Гроші не існують як машина або будинок. Їх
можна придбати, але не можна занадто довго “збирати”» .
Гроші збільшують значення далеких соціальних зв’язків на шкоду
близьким. Сучасна людина частіше встановлює контакти з максимально
вилученими суб’єктами, захищаючи себе від ризику надмірної близькості й
залишаючи за собою можливість перервати відносини в будь-який момент.
Дійсно, гроші здатні інтегрувати людей у суспільство, разом з тим
звільняючи від особистих залежностей. Але це інтеграція й воля,
засновані на відчуженні.
Гроші як продукт соціальних відносин, не тільки
відчужують, але й мають властивість протиставляти людей один одному,
сіяти недовіру й ворожість. Мова йде не тільки про заздрість незаможних
до багатих. С. Московичи відзначає, що задоволення нажитим визначається
тільки співвідношенням із втратами іншого . Процвітаючим
властиво не тільки випробовувати почуття переваги над менш щасливими,
але й приписувати останнім негативні якості – дурість, боягузтво,
нерозторопність та лінь і т. п.
Механізм суспільної взаємодії, що здійснюється
завдяки грошам, як правило, зводять до присвоєння і відчуження, завдяки
яким те, що належало індивіду, стає чужим, а чуже починає належати йому. Гроші вносять певний порядок у процес розподілу
суспільних цінностей, визначають кількісні межі можливого в діях людей,
реалізують принцип еквівалентності відчужених і присвоєних благ в умовах
ринку. У цій своїй функції вони реалізуються як механізм
соціонормативної регуляції суспільства, що надає їм безумовної цінності.
Вони виражають якісну безмежність можливого в діях людей, виступають
стимулом і спонукальним мотивом багатьох видів діяльності – як гуманних,
так і антигуманних .
Запропонована Зелизер соціальна класифікація
«множинних грошей» по їх джерелу й цільовому призначенню лише адаптує
універсальні й безособові гроші до різноманіття соціальних зв’язків і
ролей. Затверджуючись у якості універсальної цінності, способу зв’язку
між людьми, гроші відчужують соціальні відносини, формуючи їх
безособовий, «речовий» тип . Вони виявляють властивість
відчужувати соціальну й культурну мотивацію, паралізуючи, таким
чином, волю людини. Коли гроші зі статичного скарбу перетворюються в
динамічний капітал, людина відкриває для себе їх головну таємницю – здатність до самозростання.
Відчужуючи більшість особистісних соціальних зв’язків, гроші актуалізують довіру –
основу відношення людини з ними як абстрактною експертною системою. Ця
довіра не до суб’єктів конкретних відносин або до певної грошової
одиниці, а до грошей взагалі, які повсюдно й безумовно зізнаються в
якості універсального еквівалента, засобу реалізації будь-яких цілей,
досягнення будь-яких бажань. Але «довіра до грошей» принципово
відрізняється від довіри й віри в традиційному розумінні, оскільки має
на увазі свідомість постійного ризику, пов’язаного з коливанням курсів
валют, обвалом біржових котирувань, крахом банків, махінаціями неохайних
ділків і т. д. Постійна настороженість, увага до змін фінансової
ситуації й готовність негайно реагувати на них – характерна риса
сучасної людини, незалежно від професії й матеріального становища .
На закінчення відзначимо, що обидва представлених
підходи слушні й справедливі. З одного боку, гроші можна розглядати як
уніфікований, однорідний і безособовий елемент економічного обміну . У цьому випадку вони нейтральні до соціальних відмінностей і
деперсоніфіковані. А з іншого боку, їх можна аналізувати як
багатогранний елемент, вивчати множинність форм їх прояву й способів
використання. Гроші не можна вирвати із соціального життя, вони
вкорінені в соціальних відносинах, згідно із другим підходом вони суть
соціального явища.
Гроші є однією з найважливіших цінностей життя людини
в суспільстві (цінність – те, що значущо для більшості людей),
дозволяють порівнювати, виражати всі інші цінності, координувати й
субординувати їх аж до цінності людського життя: якщо людина є мірою
всіх речей, то гроші – мірою самої людини, – пише В. Корольов» . І із цим важко не погодитися. Не менш переконливим є й та
обставина, що гроші успішно реалізують усі функції культури. Дійсно,
гроші зв’язують людей (комунікативна), поєднують їх (інтегративна),
забезпечують соціалізацію людини (адаптивна), сприяють передачі
суспільного досвіду, діяльних здібностей (трансляційна), руйнують
суспільство й людину («демонічна» функція) і ін. .
Саме те невимовне ні в якому грошовому еквіваленті,
неоплачений зміст і забезпечує істинно соціальне буття. Ф. Теніс
затверджував, що суспільство є «минущий й ілюзорний» зв’язок між людьми –
воно є таким остільки, оскільки ґрунтується на грошовому обміні. В протилежність йому спільність є продуктом зв’язку людей,
заснованої на єдності їх життєвого світу, долі й повсякденному житті, на
живих безпосередніх відносинах. Функціонування грошей не повинно
зводитися до сукупності обмінних операцій. Воно припускає встановлення
стійкої взаємодії між людьми, наявність соціальних мереж та відносин. Н.
Додд з цього приводу писав: «Гроші служать мостом між транзакціями
суспільства, здійснюваними на різних територіях, у різні тимчасові
рамки, дистанції, які зв’язані монетарними соціальними мережами".
Даний підхід ґрунтується на тому, що гроші не тільки
відбивають вартість товарів, але й виражають соціальні відносини, мають
здатність зв’язувати людей один з одним або відчужувати більшість
особистісних соціальних зв’язків. Тому гроші, без сумніву, є продуктом
суспільства, вони вбудовані в соціальні відносини, але соціальні
відносини й зв’язки не можуть вичерпуватися властивостями, які мають
гроші.
Таким чином, соціальні зв’язки тим і відрізняються
від економічних, що не обмежуються обміном за вартістю, а завжди
припускають відносини, що не зводяться до кількісного грошового виміру
компонента. Тобто, тільки суспільство формує гроші, але: при
економічному підході гроші функціонують в суспільстві, виконують в ньому
певні функції (наприклад, інтеграції або соціалізації), а гроші як
соціальний феномен конструюються самим суспільством, соціальними
відносинами. Тут вже економічні властивості грошей зумовлюються тим
соціокультурним простором у межах якого здійснюється грошовий обмін.
Комментарии
Отправить комментарий